Главная » Каталог статей / Углегорск / История города
Вулиці нашого міста

Вулиці... провулки... Вони не просто невід`ємна частина будь-якого населеного пунк­ту як архітектурного комплексу. Як на мене, то вони живі. Це кровоносні судини його орган­ізму де пульс кожного мешканця зливається з пульсом сусіди, організуючись зрештою в єдиний могутній подих, ім`я якому - суспільство. В подих, що здмухував ворога зі своєї землі, відбудовував народне господарство. В подих, який і сьогодні, набравши повні легені повітря, на весь світ видихнув давно очікуване, століттями вистраждане: Я вільний! Я - українець!

вул.Толстого

Названа на честь російського письменника зі світовим ім`ям, класика міжнародної літератури графа Л.М. Толстого. Вона розташована в північно-західній частині міста Вугле­гірська. Навколо неї залізничні колії, тому цей закуток у народі називається Клин.

На вулиці всього 26 будиночків приватного сектору. Загальна довжина її 500 метрів. До появи вулиці тут були мочарі. Пізніше землю осушували, сіяли пшеницю. Під час Вели­кої Вітчизняної війни на цьому місці було військове летовище зі злітною смутою. Сьогодні на вулиці живуть одні лише пенсіонери.

вул. Красна

В 1897 році тут з`явилися перші три будиночки - І.С. Сергієнка, В.ї. Бородая та Д.Г. Кобзаря. До революції вона називалася Центральною. Окрім житлових будинків на. ній знаходилися базар, магазин і лавка (ларьок).

В 1917 році її перейменували на Красну за звичкою більшовиків майже все. що було перед очима, бачити виключно в червоному кольорі.

Звідки така прив`язаність до червоного? Що це? Паталогічна любов до кольору заг­рав, якими спалахнула вся Російська імперія, чи любов до крові, щедро пролитої крові безневинно убієнних?

вул. Калініна

Названа ім`ям одного з членів уряду Сталіна. Розташована коло залізничного вокзалу зразу за пішохідним мостом. За довжиною своєю вона, мабуть, одна з найдовших вулиць міста. Розташована у східній частині Вуглегірська в приватному секторі. Має 144 будинки.

вул. Ломоносова

Виникла в 50-ті роки XX століття. Свою назву одержала на честь Михайла Васильови­ча Ломоносова, всесвітньо відомого вченого, який зробив свій безцінний вклад у фізику, хімію, металургію, астрономію, історію і російську мову. В кожній з областей своєї науко­вої діяльності він зробив наукові відкриття, часто навіть випереджаючи час.

З його іменем пов`язано й відкриття Московського університету, який сьогодні носить його ім`я.

Раніше вулиця складалася з фінських будинків, побудованих для робітників шахти. Пізніше, в 70-ті роки, були добудовані приватні будинки від вулиці Суворова до вулиці Ло­моносова. Довжина вулиці 1080 метрів.


вул. Експериментальна

Розташована зовсім недалеко від шахти «Вуглегірська», вона нагадує невеликий мікро­район, будинки якого розташовані по колу. Заснована вона приблизно в 1962 році. Назва її пішла від слова «експеримент».

Будинки Експериментальної стоять на шахтному виробку, на порожнині. Від часу за­селення будинків, тобто з 1962 року, за ними велося постійне спостереження: чи вистоять і як довго.

Всього на вулиці 7 будинків. Першими їх мешканцями були працівники і засновники шахти.

Недоліком вулиці є її віддаленість від міста, куди можна доїхати лише тролейбусом або автобусом. Поруч з Експериментальною знаходяться вулиці Шахтна і Тимірязєва. Оці три вулиці й складають поселення зі своєрідною назвою «Біси».

вул. Дружби

Це одна з центральних вулиць міста. Вона розташована в центрі житлового масиву, перпендикулярно вулиці Некрасова і паралельно вулицям - Чапаєва, Ломоносова та Кутузова. Вона є частиною забудови приватного сектору вулиці Тракторної.

Мікрорайон почав будуватися в 70-ті роки. Тут розташована міська лікарня № 6 і школа №41.3 десяток років таму збудовано прекрасний дитячий садок, де (як це розумно) спілку­вання між вихователями й дітьми провадиться виключно українською мовою.

вул. Рокосовського

За своєю довжиною це найкоротша вулиця міста. Її довжина, всього 400 метрів. Почи­нається вона біля міської лікарні, а закінчується коло лісопосадки.

Названа на честь маршала Рокосовського.

Рокосовський Костянтин Костянтинович народився 19.12.1896 року в місті Великі Луки Псковської губернії в сім "ї машиніста залізниці. В армії з 1914 року. Учасник 1 -ї світової війни 1914-1918 років, молодший унтер-офіцер.

В жовтні 1917 року перейшов до лав Червоної Армії. Учасник громадянської війни 1918— 1920 років, командир ескадрону, окремого дивізіону та окремого кавалерійського полку.

В 1925 році закінчив кавалерійські курси вдосконалення вищого начскладу при Ака­демії їм. М.В. Фрунзе. Приймав участь у боях на КВЖД (командир і комісар 5-ї окремої Кубанської кавалерійської бригади). Перед другою світовою війною сталінським режимом його було репресовано.

У зв`язку з катастрофічною нестачею командних кадрів його було звільнено й відправ­лено на фронт.

В 1941-1945 роках командував 9-м мехкорпусом (до 11 серпня 1941 р.), 16-ю армією" на Західному фронті (серпень 1941 - липень 1942), Брянським фронтом (серпень - вере­сень 1942), Донським фронтом (вересень 1942 - лютий 1943), Центральним фронтом (лю­тий - жовтень 1943), Білоруським фронтом (жовтень 1943 - лютий 1944). Війська під його командуванням приймали участь у Московській, Сталінградській битвах, в Білоруській, Східно-Пруській і Берлінській операціях.

24 червня 1945 року К. К. Рокосовський командував Парадом Перемоги в Москві.

Помер 3.08.1968 року в Москві. Похований На Червоній площі біля кремлівської стіни.

вул. Трамвайна

Проходить через перехрестя вулиць Дружби та Некрасова, немовби продовжуючи ву­лицю Дружби. Забудована вона була дещо раніше вул. Дружби й прилягала до вул. Садової, а називалася не вулицею, а провулком Садовий.

З 1958 року провулком проходив трамвайний маршрут до залізничного вокзалу.

В 1982 році після ліквідації трамвайного сполучення трамвайні колії прибрали. На­томість усю проїзжу частину заасфальтували для руху тролейбусів. Отоді на згадку про трам­вай за нею закріпили назву Трамвайна.

вул. Зелена

Вона знаходиться в північно-західній частині міста в мікрорайоні під назвою Клин, який оточений залізничними коліями, -що клином охоплюють його. Вона й справді зелена, бо по самі очі утопає в зелені. Поряд проходить лісосмуга. Ота щедрість зеленого оточення, мабуть, і спонукала людей назвати її Зеленою. На вулиці 28 будинків та й тих ледве видно, особливо під час весняного цвітіння присадибних садочків.

вул. Донецька

Тягнеться із заходу на схід. Її довжина близько одного кілометра. На ній розташовано 64 будинки. Назву одержала згідно з рішенням міськвиконкому м. Вуглегірська.

вул. Станкевського

Забудова вулиці розпочалася в 1981 році. Рішенням виконкому Вуглегірської міськра­ди народних депутатів від 16.06.1982 року вулицю названо на честь Д. І. Станкевського, колишнього командира 376-ї Дебальцівської Червонопрапорної стрілецької дивізії.

Дмитро Іванович народився в 1903 році в с. Токівка Воронізької області. Восени 1922 року добровольцем вступив до Червоної Армії. Службу розпочав курсантом військового учи­лища в Нижньому Новгороді. В 1927 році його було відряджено до Москви на військово-політичні курси. В довоєнні роки пройшов шлях від командира стрілецького взводу та політрука роти до начальника штабу стрілецького полку.

В червні 1940 року був прийнятий до військової Академії їм. М. В. Фрунзе. Війна застала його в Каунасі. Майор Станкевський був призначений командиром 1078-го стрілець­кого полку в 314-ту стрілецьку дивізію. Дебальцеве, Вуглегірськ (Хацепетівку), Горлівку його дивізія звільняла в перших числах вересня 1943 року,

В 1983 році в м. Дебальцевому, в дні, коли святкували 40-річчя звільнення Донбасу, колишньому командирові 376-ї Дебальцівської Червонопрапорної дивізії Д. І. Станкевському присвоєно звання Почесного громадянина міста Дебальцевого.

вул. Чехова

Розташована біля мікрорайону Клин. Заснована близько 90 років тому залізничника­ми, бо селище Хацепетівка виникло як залізничне. Довжина вулиці 150 метрів, на якій знаходяться всього 14 будинків. Названа на честь російського письменника А.П. Чехова.

Народився Чехов 17(29) січня 1860 року в м. Таганрозі в небагатій купецькій родині. Батько й дід були кріпосниками с. Ольховатки Воронізької губернії. Павло Єгорович і Євгенія Яківна обдарували своїх дітей талантом, хоч майже нічим не забезпечили в матері­альному стані. Та з усіх своїх братів лише Антон Павлович зумів достойно розпорядитися даром своїх батьків.

Через деякий час збанкрутіла родина виїхала до Москви, а Антон Павлович залишився в Таганрозі. Три роки жив у колишньому родинному будинку на правах постояльця. Гроші на життя здобував репетиторством, продажем деяких родинних речей, що ще лишалися в Таганрозі.

З Москви від матері надходили тривожні листи з проханням матеріальної підтримки. Доводилося, по-можливості, допомагати.

В 1879 році він закінчив гімназію, яка, з його слів, була більше схожа на виправний батальйон.

Приїхавши до Москви, Чехов поступив на медичний факультет Московського універ­ситету. Вчився, одночасно займався літературою. Писав повісті, оповідання, ставши зреш­тою класиком російської літератури.

Помер А.П. Чехов 2.07.1904 року у віці 45 років.

В.П.Чубенко "Солнце в капкані"
Категория: Каталог статей / Углегорск / История города | Добавил: Administrator (29-03-2011, 12:41) | Просмотров: 4291